Стаття 204 ККУ залишається однією з найбільш «прикладних» у сфері злочинів в господарській діяльності, оскільки спирт, алкогольні напої, тютюн, пальне завжди цікавили, як бізнес, так і контролюючі органи.
Водночас, практика її застосування демонструє системну проблему: органи досудового розслідування часто інкримінують склад злочину формально без належного доказування всіх елементів його складу.
Упродовж останніх років судова практика, зокрема, висновки ККС у складі ВС, демонструють поступове формування більш жорстких стандартів доказування у справах цієї категорії.
Висновок: Є сподівання, що дана тенденція правозастосування трансформує ст. 204 КК України з «формальної» норми у складний доказовий інструмент, який вимагає повного і всебічного встановлення усіх обставин справи.
Предмет злочину: між податковою дефініцією та кримінально-правовим змістом
Однією з ключових проблем кваліфікації залишається визначення предмета злочину — підакцизних товарів. Бланкетний характер диспозиції змушує звертатися до податкового законодавства (Податковий кодекс України, Закон «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»).
Аналіз практики Верховного Суду підтверджує тісний взаємозв’язок податкових категорій з кримінально-правовою площиною. Довгий час панувала позиція постанови ВСУ від 05.09.2013 у справі № 5-15к13, яка вимагала повної відповідності товару формальним ознакам підакцизного (коди УКТ ЗЕД, включення акцизу в ціну, відповідність стандартам).
Перелом стався 27 листопада 2024 року, коли ВП ВС у справі № 336/3796/15-к відступила від висновку 2013 року і сформулювала сучасний підхід: алкогольний напій може бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 204 КК України, за таких умов:виготовлення на основі спиртів, вміст яких визначається згідно з нормами Податкового кодексу в редакції, чинній на момент вчинення правопорушення;
протиправного поводження з ним як із визначеним законом підакцизним товаром (тобто імітація легального товару — підроблені акцизні марки, маркування, упаковка тощо).
ВП ВС прямо зазначила: «алкогольний напій, який імітує (відтворює) легально виготовлений підакцизний товар, є предметом кримінального правопорушення».
Тобто, наразі сторона обвинувачення має довести не лише вміст спирту >1,2 %, а й саме імітацію легального продукту.
Підтверджує цей підхід і ухвала ККС ВС у справі № 707/2006/13-к від 17.06.2021: кримінально-правове значення має не лише формальна належність товару до підакцизних, але й спосіб його виготовлення, маркування, походження та обіг.
Принципове значення для практики має і виправдувальний вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30.10.2023 у справі № 405/4163/18.
Суд чітко розмежував: «виготовлення» передбачає наявність повноцінного технологічного процесу (обладнання, сировина, організація виробництва). Сам факт розливу або наявності тари не свідчить про виготовлення.
Цей висновок — потужний інструмент захисту: недопущення підміни понять «виготовлення» і «обіг» часто стає ключем до виправдання.
Щодо суб’єкта кримінального правопорушення, а також субʼєктивної сторони.
Суб’єкт злочину за ч. 1 ст. 204 КК — загальний, тобто особа може бути притягнута до відповідальності незалежно від того, чи здійснює вона господарську діяльність, чи є найманим працівником, продавцем чи просто «перекупником».
Для прикладу, — постанова ККС ВС від 04.11.2025 у справі № 751/4440/24: «Для цілей ч. 1 ст. 204 КК незаконні придбання чи зберігання з метою збуту, збут одного з видів підакцизних товарів прив’язка до певного статусу з точки зору трудових чи господарських відносин не є обов’язковою».
Це означає, що навіть рядовий працівник магазину чи водій, який свідомо збуває «сірий» товар, може бути суб’єктом злочину. Водночас це відкриває можливості захисту: якщо особа діяла без умислу та без мети збуту (наприклад, просто зберігала товар для роботодавця), правильність кваліфікації може викликати питання.
Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом та спеціальною метою — збутом. Вважаємо, що факт зберігання великої партії товару сам по собі не свідчить про мету збуту — потрібні конкретні докази (показання свідків, переписка, факти реалізації тощо).
Для захисту це може стати ефективною стратегію, оскільки відсутність доказів усвідомлення факту незаконногопоходження товару та відсутності наміру його збувати, може виключати склади злочину.
Загальні висновки та практичні рекомендації для захисників
Сучасна практика застосування ст. 204 КК України має бути заснована на постулаті доведення «поза розумним сумнівом» кожної ознаки складу даного злочину.
Кримінальна відповідальність не може ґрунтуватися на формальному факті обігу продукції, а суди намагаються формувати чіткі стандарти: вузьке тлумачення об’єктивної сторони, заборона презумпції мети збуту, обов’язковість доведення умислу.
Сучасна практика застосування ст. 204 КК України формує нову парадигму кримінального переслідування у сфері обігу підакцизних товарів. Тепер визначальним є не кількість вилучених ящиків, а здатність сторони обвинувачення довести всі елементи складу злочину.
