Повномасштабна війна, розв’язана російською федерацією проти України, завдала нищівного удару по економіці країни, особливо по малому та середньому бізнесу. Окупація територій на сході та півдні України призвела до зупинки діяльності багатьох підприємств.
Виробничі потужності, склади, обладнання та транспорт залишилися на окупованих територіях, що унеможливило їх використання для отримання доходу. Водночас кредитні зобов’язання, взяті підприємствами до війни, залишилися чинними.
Ця ситуація стала серйозним викликом, адже банки та фінансові установи продовжують вимагати виконання кредитних зобов’язань а правові механізми захисту позичальників, чий бізнес залишився в окупації або на території бойових дій залишилися обмеженими.
З метою врегулювання вказаних правовідносин Верховна Рада України ухвалила проект Закону про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану (далі – Закон №12148 від 24.10.2024).
Його основна мета — надати можливість позичальникам та лізингоодержувачам, чиї активи постраждали внаслідок війни, призупинити виконання кредитних і лізингових зобов’язань.
Документ передбачає, що позичальник може звернутися до кредитора із заявою про призупинення нарахування та сплати основної суми кредиту, відсотків, комісій та інших платежів за умови, що договір кредиту було укладено до набрання чинності законом, а виконання зобов’язань забезпечено заставою майна (нерухомості, обладнання чи транспортних засобів), яке перебуває на окупованих територіях або територіях активних бойових дій.
Важливо, що таке майно має становити понад 50% вартості застави за договором. Аналогічні положення застосовуються до договорів фінансового лізингу, де об’єкт лізингу знищено, викрадено чи втрачено на зазначених територіях.
У разі дотримання умов, визначених Законом №12148 позичальник звільняється від сплати зобов’язань, включаючи нараховані, але не сплачені суми, а також від відповідальності за їх невиконання.
Призупинення діє протягом усього періоду воєнного стану та одного року після його припинення. Крім того, зупиняються будь-які дії щодо примусового стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставу, а строк дії договорів кредиту чи лізингу автоматично продовжується на період призупинення.
Значення цього Закону важко переоцінити, оскільки він створює правовий механізм захисту бізнесу, який втратив можливість вести діяльність через війну, але продовжує нести тягар кредитних зобов’язань, що є критично важливим для відновлення бізнесу після деокупації.
Варто зазначити, що бізнес також намагався захистити свої права у суді, посилаючись на форс-мажорні обставини, які обумовлені збройної агресіє рф. У низці справ суди визнавали окупацію чи бойові дії форс-мажором, що звільняє позичальників від відповідальності за невиконання кредитних зобов’язань.
Наприклад, у справах № 916/4865/23, № 916/5104/23 Господарський суд Одеської області визнав, що окупація унеможливила виконання кредитного договору, а тому відмовив у стягненнізаборгованості, посилаючись на сертифікат ТПП про форс-мажор.
В свою чергу, питання отримання сертифіката ТПП є окремим викликом. Торгово-промислова палата України видає сертифікати про форс-мажор на підставі заяви та підтверджувальних документів, таких як акти про знищення майна, витяги з реєстрів чи повідомлення правоохоронних органів. Проте на практиці бізнеси, особливо ті, що залишилися на окупованих територіях, стикаються з труднощами у зборі таких документів.
В свою чергу, Закон №12148 частково вирішує цю проблему, встановлюючи спрощений механізм призупинення зобов’язань без обов’язкового отримання сертифіката ТПП, якщо виконуються передбачені умови.
У підсумку зазначимо, що запропонований законопроєкт є важливим кроком до захисту бізнесу, який постраждав від війни. Він створює правову основу для тимчасового полегшення фінансового тиску, дозволяючи підприємствам зберегти активи та уникнути банкрутства.
Здійснюючи представництво клієнтів у таких категоріях справ варто зосередитися на зборі документів, які підтверджують факт окупації або знищення майна, а також використанні всіх можливостей Закону №12148.
