Його основна мета полягає у забезпеченні належної поведінки особи, що підозрюється у вчиненні злочину. Застосування запобіжних заходів в кримінальному процесі передбачає наявність двох основних елементів одночасно: (1) наявність обґрунтованої підозри щодо підозрюваного, тобто достатніх підстав вважати, що він може бути причетний до конкретного злочину, та (2) існування ризиків, що підозрюваний може негативно впливати або завадити досудовому розслідуванню.
Отже, стратегія захисту в основному полягає у доведенні відсутності вищезазначених елементів з метою уникнення застосування запобіжного заходу або ж використання найбільш м'якого запобіжного заходу. Кожен адвокат (або група адвокатів) враховує це й визначає тактичні напрямки своєї роботи.
Щодо обґрунтованості підозри.
У відношенні обґрунтованості підозри, якщо стороні захисту вдається переконати суд у великих сумнівах стосовно вини підзахисного або навіть у відсутності події злочину взагалі, тоді будь-який запобіжний захід не може бути застосований до підзахисного. В цьому випадку підтверджується необґрунтованість підозри.
Проте такі ситуації відбуваються не часто, оскільки на даному етапі слідчому судді достатньо встановити, що докази, представлені слідством, не є очевидно необґрунтованими або недопустимими. Якщо існують хоча б деякі підстави для підозри стосовно вчинення злочину підзахисним, то застосовується запобіжний захід. У цьому випадку адвокатам потрібно працювати над тим, щоб домогтися застосування найбільш м'якого запобіжного заходу для свого клієнта.
Щодо ризиків перешкоджанню досудовому розслідуванню.
Необхідно надавати особливу увагу доведенню відсутності ризиків перешкоджання з боку підзахисного під час досудового розслідування. Це може включати приховування від слідства, тиск на свідків або потерпілих, знищення матеріальних доказів та інше.
Тут важливу роль відіграють характеристика особи підозрюваного, його репутація, спосіб життя, соціальні зв'язки, сфера життєвих інтересів, майновий стан, стан здоров'я, вік, наявність осіб, які перебувають на його утриманні, а також взаємодія з органами досудового розслідування та судом.
Адвокат повинен довести, що його підзахисний є порядною особою з бездоганною репутацією, а також має належну професійну, побутову та процесуальну поведінку.
Тому важливо зібрати докази, які підтверджують вищезазначені якості клієнта в достатньо короткий термін. Чому короткий? Тому що вибір запобіжних заходів зазвичай здійснюється в обмежених строках.
В якості таких доказів можуть бути наведені:
· Характеристика з місця роботи, що підтверджує добру репутацію та надійність підзахисного працівника.
· Заяви осіб, які готові взяти на себе особисту поруку за підзахисного.
· Документи, що свідчать про те, що підзахисний має осіб, які залежать від нього (наприклад, свідоцтва про народження дітей, пенсійні посвідчення батьків, посвідчення про інвалідність тощо).
· Професійні відзнаки, такі як державні нагороди, подяки, грамоти тощо, що свідчать про високу професійну кваліфікацію підзахисного.
· Медичні документи, що підтверджують діагноз підзахисного або його близьких родичів, які можуть мати вплив на стан здоров'я та здатність до діяльності.
· Документи, що підтверджують місце проживання підзахисного, що свідчать про його стійке зв'язки з певною територією.
· Документи про доходи, такі як довідка про заробітну плату або податкова звітність, що свідчать про фінансову стабільність підзахисного.
· За наявності, документи, які підтверджують належну процесуальну поведінку підзахисного в ході кримінального провадження, такі як раніше набуті рішення суду, недостатність підстав для його незаконного затримання чи затримання на стадії досудового розслідування.
Ці докази допоможуть підтвердити порядність, надійність та належну поведінку підзахисного, що може вплинути на обрання запобіжного заходу.
Щодо застави та обґрунтування її розміру.
Необхідно також звернути особливу увагу на питання про розмір запобіжного заходу - застави. В Кримінальному процесуальному кодексі України встановлено максимальний розмір застави, який на даний момент становить близько 800 000 гривень. Однак існують випадки, коли суддя може встановити заставу, що перевищує ці межі.
На практиці це відбувається досить часто. При цьому сторона обвинувачення просить суд встановити заставу, виходячи з розміру завданої злочином майнової шкоди. Такий підхід є неправильним і суперечить практиці Європейського суду з прав людини, оскільки це може призводити до надмірного застосування застави до підозрюваного.
Розмір застави повинен враховувати, передусім, майновий стан підозрюваного і забезпечувати його здатність виконувати покладені на нього обов'язки. Застава не є покаранням або компенсацією збитків, вона є інструментом забезпечення кримінального провадження.
Крім того, сторона обвинувачення часто приписує підозрюваному майно, яке належить його родичам, навіть якщо вони не проживають разом. При врахуванні майнового стану підозрюваного, сторона обвинувачення повинна надати правовстановлюючі або реєстраційні документи, які підтверджують право власності саме на підозрюваного. Якщо такі документи відсутні, то таке майно не повинно бути враховане судом як доказ майнового стану.
Також важливо звернути увагу на пом'якшення запобіжного заходу та зняття обов'язків з підозрюваного. Після розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя може відмовити у його застосуванні або застосувати запобіжний захід у формі тримання під вартою, домашнього арешту, застави з визначенням її розміру, особистої поруки або особистого зобов'язання.
При застосуванні запобіжного заходу до підозрюваного, як правило, покладаються обов'язки, такі як не відлучатися без дозволу слідчого або прокурора з місця проживання, не спілкуватися зі свідками або іншими підозрюваними, здавати паспорти для виїзду за кордон, повідомляти правоохоронні органи про зміну місця проживання, носити засіб електронного контролю.
Дійсно, строк дії запобіжних заходів та обов'язків зазвичай не перевищує 60 днів, після чого сторона обвинувачення може подавати клопотання про їх продовження. Проте, при кожному продовженні, сторона захисту має можливість представляти нові докази і аргументи, щодо непотреби продовження конкретного запобіжного заходу або обов'язку.
Крім того, сторона захисту може подавати клопотання про зміну запобіжного заходу вже через місяць після його застосування. За практикою, часто спостерігається тенденція, що збільшення тривалості досудового розслідування та часте продовження строку дії запобіжного заходу або обов'язків може призводити до поступового послаблення їх судом.
Отже, успіх у послабленні запобіжного заходу або "скасуванні" обов'язків та обмежень для Клієнта залежить від проактивності та професійності адвокатів. Вони мають активно представляти докази та аргументи, що підтримують необхідні зміни в заходах, що застосовуються проти підозрюваного.
