В українському суспільстві шириться думка, що неповнолітню особу можливо притягнути до кримінальної відповідальності у випадку досягненню нею 14 років і виключно за вчинення злочинів, які передбачені ч. 1 ст. 22 Кримінального кодексу.
В свою чергу, у разі встановлення вини неповнолітнього злочинця до нього можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, які визначені Кримінальним кодексом, у віці від 11 років.
В свою чергу, у разі встановлення вини неповнолітнього злочинця до нього можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, які визначені Кримінальним кодексом, у віці від 11 років.
Так, дійсно неповнолітня особа, яка старше 14 років, яка вчинила кримінальний проступок або злочин невеликої тяжкості, може бути звільнена від покарання, водночас остання має щиро розкаятись, а також мати бездоганну поведінку на моменту ухвалення вироку. У такому разі, як правило, до такої неповнолітньої особи будуть застосовані примусові заходи виховного характері.
Перелік примусових заходів виховного характеру зазначений у ч. 2 ст. 105 КК і передбачає застосування до неповнолітнього:
1) застереження;
2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
3) передачу неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
Відповідно до ч. 4 цієї ж статті суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.
Основними підставами для застосування вище зазначених заходів виховного характеру є вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність.
Також необхідно відмітити, що не дивлячись на те, що розгляд справ про застосування до неповнолітньої особи виховних заходів не має таких наслідків, як отримання судимості, водночас процедура доведення вини включатиме всі передбачені статтею 38 КПК України етапи досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 484 КПК, порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.
Участь захисника в кримінальному провадженні є обов'язковою, тому що неповнолітнього, не дивлячись на такий юний вік, викликають на допити, а також можуть вижити запобіжний захід або передати під нагляд.
Передача неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд регулюється ст. 493 КПК, що полягає у взятті на себе будь-ким із батьків, опікунів, піклувальних письмового зобов'язання щодо забезпечення прибуття такої особи до органу досудового розслідування. Така передача можливе лише за взаємною згодою осіб.
Також необхідно зазначити, що неповнолітня особа, яка вчинила злочин за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років може бути поміщена у приймальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів на підставі ухвали слідчого судді.
