В Україні досі існує глибинна системна проблема, яка стосується порядку обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Незважаючи на запровадження нового Кримінального процесуального кодексу ще у 2012 році, практика національних судів залишилася інерційною, формальною та за суттю – репресивною.
Часто можна побачити ситуацію, коли підозрюваний перебуває під вартою місяцями (а то й роками), а суд лише копіює формулювання про тяжкість злочину та ризик втечі, не аналізуючи жодних індивідуальних обставин. При цьому альтернативи арешту або взагалі не розглядаються, або їх відхиляють за тією ж «шаблонною» логікою.
Тримання під вартою є найсерйознішим втручанням у право на свободу, гарантоване статтею 5 Європейської конвенції з прав людини. Воно має застосовуватись виключно за чітко визначених обставин, бути пропорційним, обґрунтованим, обмеженим у часі та підлягати постійному судовому контролю.
📌 Європейська конвенція – це частина національного законодавства України, яка має пряму дію. Згідно зі статтею 9 КПК України, під час кримінального провадження суд зобов’язаний застосовувати положення Конвенції та практику ЄСПЛ як джерело права.
У грудні 2016 року Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «Ігнатов проти України» (№ 40583/15), у якому вкотре наголосив: українська процедура тримання під вартою залишається несумісною з вимогами статті 5 Європейської конвенції з прав людини, попри прийняття нового КПК ще у 2012 році.
Суд встановив порушення одразу трьох положень Конвенції:статті 5 § 1 (право на свободу),
статті 5 § 3 (розумне обґрунтування тримання під вартою),
статті 5 § 4 (право на оперативний судовий розгляд законності тримання).
Це рішення — цінний інструмент для адвоката, який дає можливість не лише захищати клієнтів, а й спонукати суди до зміни формального підходу.
Фабула справи
Олександр Ігнатов був затриманий 4 червня 2013 року за підозрою у незаконному заволодінні автомобілем. 5 червня Солонянський районний суд обрав йому запобіжний захід — тримання під вартою. Обґрунтування? Стандартний набір: підозрюється у тяжкому злочині, не працює, не має місця проживання та фінансів.
Надалі його тримання під вартою продовжувалося щонайменше 11 разів, а всі клопотання про зміну запобіжного заходу відхилялись. Під час підготовчого провадження суд узагалі не навів жодного обґрунтування, хоча фактично продовжив тримання під вартою, що є характерною рисою української практики.
Правові висновки ЄСПЛ: чому це рішення є ключовим
📌 1. Стаття 5 § 1 Конвенції: свавільне тримання
ЄСПЛ наголосив: жодне позбавлення волі не може бути свавільним, і суд зобов’язаний надавати мотивипродовження тримання під вартою, навіть якщо це ухвала про призначення справи до розгляду.
У справі Ігнатова ухвала від 1 жовтня 2013 року була винесена без жодного мотивування, що прямо суперечить і ст. 5 § 1 Конвенції, і принципу обґрунтованості втручання в право на свободу.
📌 Посилання на КПК: у цій частині прогалину містить ст. 315 КПК, яка дозволяє суду в підготовчому засіданні вирішити питання про запобіжний захід, але не зобов’язує мотивувати залишення під вартою.
📌 2. Стаття 5 § 3 Конвенції: тримання без фактичної необхідності
ЄСПЛ підкреслив, що суди при продовженні тримання під вартою використовували ідентичні, абстрактні формулювання, не аналізуючи зміну обставин або нові ризики. У рішенні немає згадки про розгляд альтернатив, хоча суди зобов’язані досліджувати можливість застосування менш обтяжливих запобіжних заходів.
📌 Посилання на КПК: відповідно до ст. 178 КПК, при обранні запобіжного заходу суд має враховувати низку факторів, зокрема ступінь ризику, поведінку особи, наявність постійного місця проживання тощо. Але в практиці ці норми часто ігноруються.
📌 3. Стаття 5 § 4 Конвенції: надмірні строки розгляду клопотань
Клопотання Ігнатова про звільнення розглядалися 25 і 19 днів відповідно, що Суд визнав необґрунтованою затримкою. Це прямо порушує право особи на оперативний перегляд законності тримання.
📌 Посилання на КПК: ст. 206 КПК передбачає обов’язок суду негайно розглядати скарги на незаконне тримання під вартою, однак чітких строків для ухвалення рішення не встановлює — чим і користуються суди.
Ігнатов = Харченко + Чанєв: системність порушень
ЄСПЛ наголосив, що ці порушення не є поодинокими — аналогічні висновки були зроблені раніше у справах:«Харченко проти України» (2011) — визнання системної проблеми в законодавстві;
«Чанєв проти України» (2014) — критика автоматизму при продовженні запобіжного заходу.
Таким чином, «Ігнатов» — це третій удар по системі, який показує: формальна «реформа» у вигляді нового КПК не подолала судову інерцію й обвинувальну логіку.
Практичне значення для адвокатів❗ Вимагайте мотивування при кожному поданні та продовженні тримання під вартою — навіть у підготовчому засіданні (ст. 315 КПК).
❗ Якщо рішення формальне — відразу подавайте апеляцію з посиланням на Ігнатова, Чанєва, Харченка.
❗ За затягування з розглядом клопотання — ініціюйте окрему скаргу до ЄСПЛ, якщо є систематичність.
❗ Посилайтеся на ст. 5 Конвенції та практику ЄСПЛ у процесуальних документах як на джерело права (див. ст. 8 ЦПК, 9 ГПК, 9 КАС, 9 КПК).
Висновок: практика ще не змінилася, але змінити її можемо ми
Справа Ігнатова показує, що судова практика України досі далека від стандартів ЄСПЛ. Але саме ми, адвокати, можемо поступово зламати шаблонність і вимагати дотримання реальних прав людини — не на словах, а в ухвалах.
Якщо Ви або Ваші близькі утримуються під вартою - негайно звертайтесь за правовою допомогою до адвоката.
+380960728582
