Існує кілька можливих причин для запиту на зменшення розміру аліментів.
Першою з них є зміна матеріального стану або стану здоров’я платника аліментів, наприклад, якщо він зазнав тяжкої хвороби та потребує дорогого лікування.
Другою можливою причиною є необхідність матеріально підтримувати інших осіб, наприклад, дітей від іншого шлюбу або батьків похилого віку.
Третьою може бути потреба переглянути суму аліментів, якщо є підозра, що той з батьків, з ким проживає дитина, використовує аліменти на свої потреби.
Четверта можливість - це значні борги зі сплати аліментів, через які до платника застосували санкції.
Щоб сформувати правову позицію необхідно розробити чек-лист та включити до нього такі питання:
1. Який є офіційний/неофіційний дохід / стан працевлаштування?
2. Чи є наявне рухоме/нерухоме майно?
3. Який стан здоров’я?
4. Чи є особи, які перебувають на утриманні?
5. Чи є необхідність у виїзді/переїзді закордон?
6. Чи є докази (документи/показання свідків) щодо виконання обов’язку утримувати дитину?
Я раджу своїм клієнтам збирати чеки та виписки, щоб мати підтвердження того, що вони виконували свій обов’язок утримання дитини до моменту звернення до суду.
Необхідність зменшення розміру аліментів не завжди означає, що клієнт не хоче виконувати свій обов’язок повністю. Інколи в інтересах клієнта передати нерухомість на користь дитини, але сплачувати при цьому менші аліменти. Також може бути ефективним вирішенням спору медіація, яку слід розглядати як альтернативу судовому процесу.
Пригадаємо рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України», оскільки воно стверджує, що вирішення суперечок між інтересами дитини та батьків має бути здійснюватися з урахуванням справедливої рівноваги між цими інтересами. Однак, у контексті таких суперечок, особлива увага має бути зосереджена на найважливіших інтересах дитини, які за своєю природою та важливістю повинні переважати інтереси батьків.
Це дійсно так, якщо платник аліментів має підстави вважати, що аліменти не використовуються на потреби дитини, він може звернутися до суду з відповідним позовом.
Розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути змінений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у випадках, передбачених ст. 192 Сімейного кодексу, зокрема, при зміні матеріального або сімейного стану, погіршенні або поліпшенні здоров'я когось із них та інших випадках, передбачених постановою Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 №3.
Зокрема, суд може встановити порядок внесення аліментів на рахунок дитини, щоб вони не були витрачені на інші потреби. Також, якщо платник звернув увагу на недбале витрачання аліментів і не отримав належного реагування з боку одержувача, він може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Однак, потрібно мати на увазі, що це не означає, що платник може зменшувати аліменти будь-який час, лише тому, що має підозру щодо їх нецільового використання. Суд буде враховувати всі обставини конкретного випадку та приймати рішення на підставі законодавства та інтересів дитини.
Додамо, що при зменшенні розміру аліментів, платник зобов'язаний сплачувати аліменти в новому розмірі з моменту звернення до суду або з моменту настання обставин, що обґрунтували зменшення розміру аліментів, але не раніше моменту подання позовної заяви про зменшення розміру аліментів (ст. 194 СК). У разі збільшення розміру аліментів, платник зобов'язаний сплачувати їх у новому розмірі з моменту набрання законної сили рішення суду про збільшення розміру аліментів (ст. 193 СК).
Судова практика:
Додамо, що при зменшенні розміру аліментів, платник зобов'язаний сплачувати аліменти в новому розмірі з моменту звернення до суду або з моменту настання обставин, що обґрунтували зменшення розміру аліментів, але не раніше моменту подання позовної заяви про зменшення розміру аліментів (ст. 194 СК). У разі збільшення розміру аліментів, платник зобов'язаний сплачувати їх у новому розмірі з моменту набрання законної сили рішення суду про збільшення розміру аліментів (ст. 193 СК).
Судова практика:
В якості прикладу пригадаємо постанову Апеляційного суду Запорізької області від 17.08.2018 у справі №333/5921/17. У цій справі суд звільнив батька від обов’язку сплати аліментів, не дивлячись на те, що дитина початково проживала з матір’ю за рішенням суду, однак мати перешкоджала спілкуванню батька з дитиною. Як наслідок, батько самовільно забрав дитину та фактично почав матеріально утримувати її. Суд врахував той факт, що мати дитини була оголошена у розшук, а дитина фактично проживає з батьком.
В іншій справі — №727/1599/22 (постанова ВС від 14.12.2023) платнику було присуджено сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки від заробітку. Однак з часом платник аліментів уклав новий шлюб, в якому народилась дитина. Окрім того, дружина позивача перебувала в декреті та мала зобов’язання за кредитом. Позивач просив зменшили аліменти до 1/8 від заробітку, однак суд задовольнив його вимоги частково, зменшивши виплати до 1/6 доходу. У наступній справі — №477/1165/20 (постанова Касаційного цивільного суду від 21.07.2021) позивач посилався як на обставину, яка має істотне значення для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, на те, що судовим рішенням встановлено батьківство іншої особи та виключено з актових записів про народження дітей відомості про нього як батька дітей.
У справі №477/1165/20 позивач посилався на те, що батьківство дитини було встановлено для іншої особи, а не для нього. Суд визнав, що ця обставина має істотне значення для сплати заборгованості за аліментами, тому він звільнив позивача від сплати заборгованості. Суд також виключив з актових записів про народження дітей відомості про позивача як батька дітей.
Також зазначимо, що аліменти є важливою темою для батьків, особливо для тих, хто не проживає з дітьми. Аліментні виплати встановлюються з метою забезпечення матеріальних потреб дітей і відповідальності батьків за них. Як правильно зазначили ви, позивач не має обов'язку сплачувати аліменти, якщо він не є батьком дітей. Проте, якщо він є батьком дітей, він зобов'язаний сплачувати аліменти незалежно від того, чи він проживає з дітьми, чи ні.
Щодо додаткових витрат на дитину, то вони можуть бути спільними для обох батьків. Наприклад, витрати на освіту, медичне обслуговування, харчування і т.д. В такому випадку батьки мають поділити ці витрати порівну. Проте, якщо один з батьків не може сплачувати свою частину витрат на дитину, інший батько може бути зобов'язаний покривати ці витрати повністю.
Нагадаємо і про контроль за цільовим використанням аліментів, який проводиться органом опіки та піклування через інспекційні відвідування одержувача аліментів. Порядок та частота цих відвідувань визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. Якщо платник не має заборгованості зі сплати аліментів, то орган опіки та піклування може здійснити непланове інспекційне відвідування одержувача аліментів не більше одного разу на 3 місяці (згідно зі ст. 186 Сімейного кодексу).
У справі №477/1165/20 позивач посилався на те, що батьківство дитини було встановлено для іншої особи, а не для нього. Суд визнав, що ця обставина має істотне значення для сплати заборгованості за аліментами, тому він звільнив позивача від сплати заборгованості. Суд також виключив з актових записів про народження дітей відомості про позивача як батька дітей.
Також зазначимо, що аліменти є важливою темою для батьків, особливо для тих, хто не проживає з дітьми. Аліментні виплати встановлюються з метою забезпечення матеріальних потреб дітей і відповідальності батьків за них. Як правильно зазначили ви, позивач не має обов'язку сплачувати аліменти, якщо він не є батьком дітей. Проте, якщо він є батьком дітей, він зобов'язаний сплачувати аліменти незалежно від того, чи він проживає з дітьми, чи ні.
Щодо додаткових витрат на дитину, то вони можуть бути спільними для обох батьків. Наприклад, витрати на освіту, медичне обслуговування, харчування і т.д. В такому випадку батьки мають поділити ці витрати порівну. Проте, якщо один з батьків не може сплачувати свою частину витрат на дитину, інший батько може бути зобов'язаний покривати ці витрати повністю.
Нагадаємо і про контроль за цільовим використанням аліментів, який проводиться органом опіки та піклування через інспекційні відвідування одержувача аліментів. Порядок та частота цих відвідувань визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. Якщо платник не має заборгованості зі сплати аліментів, то орган опіки та піклування може здійснити непланове інспекційне відвідування одержувача аліментів не більше одного разу на 3 місяці (згідно зі ст. 186 Сімейного кодексу).
